Структури Міністерства оборони РФ продовжують продавати орендоване у України майно в Севастополі. Про це пише тижневик «Коментарі:».

Зокрема, мова йде про продаж майна севастопольського військового містечка № 289 (понад 3 тис. кв. М складів, майстерень і цехів, розташованих на земельній ділянці площею понад 4 га в центрі Севастополя) одному з київських ТОВ. Ця компанія придбала майно вищезгаданого військового містечка у Будівельного управління Чорноморського флоту (СУ ЧФ), що належить Міністерству оборони Росії.

За даними «Комментариев:», військове містечко № 289 було створене у 1999 році наказом начальника СУ ЧФ в результаті реорганізації військової частини № 53074, що належить Україні.

Два тижні тому це рішення у Вищому господарському суді України оскаржила Військова прокуратура Військово-морських сил Збройних сил України. ВГСУ розглянув цю касацію 23 червня і прийняв постанову про те, що ця справа буде розглядатися 11 серпня.

Це далеко не єдина суперечка між Україною і Росією за чорноморське майно. Так, за даними видання, в 2002 році Господарський суд Севастополя виніс рішення про світову угоду, згідно з якою вищезгадане СУ ЧФ передало (в рахунок погашення заборгованості) у власність місцевій компанії ПП «Адепти» грязелікарню севастопольського військового санаторію «Омега». При цьому, згідно з додатком № 1 до угоди між Україною і Росією «Про параметри поділу Чорноморського флоту», укладеною в 1997 році, санаторій «Омега» разом з будівлями і спорудами, розташованими на земельній ділянці площею 7 га, належить ВМС України. За даними «Комментариев:», на підставі цього міжурядової угоди Військова прокуратура ВМС України вже протягом кількох років намагається скасувати цю угоду. Але бажаного результата поки що не досягнуто: три місяці тому, 25 березня, Вищий госпсуд України скасував усі попередні рішення, постановив передати цю справу на новий розгляд.

Не менш резонансною справою з продажу Росією українського майна, зазначає видання, є реалізація активів ДП «Севастопольський судноремонтний завод Чорноморського флоту» (в даний час - 13-й судноремонтний завод ЧФ). За даними джерел «Коментарів:», ще в січні 1997 року керівництво цього держпідприємства уклало договір оренди одного з заводських корпусів (загальною площею більше 1,5 тис. кв. М у Севастополі по вул. Гранатная, 1) з одним із ПП. А через кілька місяців це приватне підприємство, контрольоване бізнесменом К. із Севастополя, оформили право власності на цю нерухомість. Прокуратура ВМС України до сих пір намагається денонсувати цю угоду в судах, вказуючи на те, що вона була укладена в так званий перехідний період. (На протязi «перехідного періоду» заборонялися будь-які одноосібні дії сторін щодо флоту без прямої вказівки президентів України та Росії.)

Однією з причин ускладнення роботи правоохоронців, зазначають «Комментарии:», є те, що вітчизняні органи правосуддя часто відмовляються задовольняти вимоги українських військових, вважаючи, що подібні суперечки повинні вирішуватися Підкомісії з питань функціонування ЧФ РФ і його перебування на території України, яка є складовою частиною українсько-російської міждержавної комісії. Зважаючи на те, що цю комісію очолюють президенти України та Росії, такі суперечки можуть продовжуватися нескінченно довго. На думку видання, запобігти розпродажу свого військового майна Україна могла б, ввівши мораторій на будь-яку реорганізацію та відчуження військових частин, містечок, заводів та їх структурних підрозділів, передає УНІАН.

За матерiалами: Главред